ЮРИДИЧЕСКАЯ ФИРМА «K&S partners»
«Наш результат – креативные решения ваших вопросов!»
Блокировка банковского счета Приватбанком и права клиента

  Размещение денежных средств на счете в банке на первый взгляд, с учетом широкого распространения безналичных расчётов, кажется надежным и удобным способом хранения имеющихся активов.

  Распространению репутации надежности безналичного размещения средств способствовала, в частности, банковская система Швейцарии, которая всемирно признана эталоном в этой отрасли.

  К сожалению, текущие реалии гласят о том, что украинской банковской системе предстоит проделать долгий путь к сближению с мировыми банковскими стандартами и требованиями.

  Так, неединичными являются случаи обращения клиентов в связи с блокировкой счетов, открытых в КБ «Приватбанк», которая приводит к невозможности любого распоряжения имеющимися средствами. На обращения клиентов банк не реагирует, ответа о причинах ограничения в доступе к средствам не предоставляет, а если и предоставляет, то без конкретики и надлежащей аргументации. В таком состоянии средства, принадлежащие лицу, могут находится годами без какого-либо движения. Таким образом, банк в подавляющем большинстве случаев пользуется денежными средствами клиента, а последний фактически лишается такого права.

  К счастью, взыскать безосновательно заблокированные на банковском счете средства с банковского учреждения возможно в судебном порядке.

  Здесь нужно учитывать, что денежная масса, расположенная на счете в банке, является собственностью клиента, а право собственности в силу многочисленных нормативно-правовых актов как украинского законодательства, так и международного, является нерушимым. В то же время, если банк исходит из того, что средства, находящиеся на счете, получены неправомерно, именно последний должен надлежащим образом доказать это обстоятельство, чего банк осуществить, в силу тех или иных причин, не может.

  Исходя из вышеуказанного, суды занимают позицию клиента (истца) и удовлетворяют исковое заявление о взыскании средств, таким образом способствуя защите и восстановлению нарушенного права.

  Специалисты юридической фирмы «K&S partners» имеют большой положительный опыт в защите прав клиентов, которые безосновательно утратили возможность распоряжаться денежными средствами, расположенными на банковском счете, в частности открытом в ПАТ КБ «Приватбанк». Многочисленные судебные решения по данным спорам являются доказательством необходимости защищать свои нарушенные права, а наши юристы и адвокаты помогут Вам в получении необходимого результата.

Справа № 201/17921/15-ц (2/201/852/2016)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 липня 2016 року                                   Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

        

у складі:     головуючого судді         Черновського Г.В.,

                       при секретарі         Пісчанській Т.М.,

за участю :     представника позивача     ОСОБА_1,

        представника відповідача     ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_3 10 грудня 2015 року звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів (а. с. 4-7), який згодом був уточнений (а. с. 112-115).

    Позивач у позовній заяві та представник його інтересів у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень посилались на те, що в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я ОСОБА_3 відкрито три банківських рахунка: № 4444444444444444, № 3333333333333333, № 222222222222222222, на яких наявні грошові кошти в загальному розмірі 249268,80 грн., якими ОСОБА_3 позбавлений можливості вільно розпоряджатись внаслідок блокування вказаних рахунків ПАТ КБ «Приватбанк». У зв’язку із зазначеним ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за договорами банківського рахунку з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 254782,63 грн., з яких: 249268,80 грн. грошові кошти, що перебувають на банківських рахунках ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Приватбанк», 5513,83 грн. інфляційні втрати; стягнути з відповідача на користь позивача суму 3-х% річних від простроченої суми, що становить 3237,42 грн., а також 2580,20 грн. судових витрат.

    Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

    Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, посилаючись на те, що блокування рахунків позивача відбулось внаслідок сумнівів щодо законності фінансових операцій, що проводились за відповідними банківськими рахунками, відкритим в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я ОСОБА_3, а також ненадання останнім підтвердження законності проведення фінансових операцій (а. с. 120-125).

Судом, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, були встановлені наступні факти.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, що в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я ОСОБА_3 відкрито три банківських рахунка: № 4444444444444444, № 3333333333333333, №222222222222222222, на яких наявні грошові кошти в загальному розмірі 249268,80 грн. (97486,00 грн., 96186,59 грн., 55596,21 грн. відповідно), які було заблоковані ПАТ КБ «Приватбанк» в листопаді 2015 року (а. с. 8, 10-16, 17, 18-26, 40).

Внаслідок неможливості вільного розпорядження власними грошовими коштами, що перебувають на банківських рахунках, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 27 листопада 2015 року звернувся на адресу відповідача із відповідним письмовим запитом та вимогою усунення перешкод у розпорядженні грошовими коштами (а. с. 27, 28), які були отримані адресатом 30 листопада 2015 року (а. с. 30).

На зазначений запит ПАТ КБ «Приватбанк» надав відповідь про те, що відповідь на запит буде надана пізніше (а. с. 31).

04 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» із вимогою про виконання платіжних доручень № 4, № 5, № 6 від 04 грудня 2015 року (а. с. 35, 36-38, 39).

З документів, наданих представником ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що листом № 20.1.0.0.0/7-20151130/1338 від 14 грудня 2015 року, адресованого ОСОБА_4, на запит останнього від 30 листопада 2016 року повідомляється про ймовірні причини блокування його банківських рахунків (а. с. 193-194). Доказів направлення даного листа позивачу та отримання ним суду надано не було.

Листом № 20.1.0.0.0/7-20151209/1609 від 13 січня 2016 року відповідач повідомляв позивача про необхідність надання клієнтом банку необхідної для вивчення фінансової та іншої документації для можливості розблокування рахунків з посиланнями на ст. 64 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а. с. 195-197). Доказів направлення даного листа позивачу, як і доказів отримання ним такого листа суду надано не було.          

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з п. 6.12 постанови правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» Емітент має право прийняти рішення про призупинення здійснення операцій з  використанням певного спеціального платіжного засобу, а також про вилучення спеціального платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором. Емітент зобов'язаний інформувати користувача про блокування спеціального платіжного засобу та причини такого блокування в спосіб, установлений договором, у разі можливості, перед тим, як спеціальний платіжний засіб буде заблокований, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право розблокувати спеціальний платіжний засіб або надати новий після усунення причини блокування спеціального платіжного засобу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» субєкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов’язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб’єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб’єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п’яти робочих днів, про що зобов’язаний негайно повідомити суб’єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зaбов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи суд приходить до висновку щодо безпідставності блокування відповідачем банківських рахунків, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я позивача, у зв’язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках №4444444444444444, № 3333333333333333, №222222222222222222, відкритих на імя ОСОБА_3 в ПАТ КБ «Приватбанк», в загальному розмірі 249 268,80 грн., 5513,83 грн. інфляційних втрат (з розрахунку, що індекс інфляції в грудні 2015 року склав 100,7%, в січні 2016 100,9%, в лютому 2016 99,6%, в березні 2016 101%) та суму 3-% річних за прострочення виконання зобов’язання у розмірі 3237,42 грн. (враховуючи, що період прострочення становить 01 грудня 2015 року 06 травня 2016 року, кількість днів прострочення 158 днів).

Роблячи такий висновок суд виходив з того, що, по-перше, посилання банку на ст. 64 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» як на підставу для запитування документів та даних, вказаних у відповідному листі, адресованому ОСОБА_3, є необґрунтованими, оскільки вказана норма права не містить положень про те, що банк має право запитувати у клієнта зазначену інформацію, а у разі її ненадання продовжувати блокувати банківські рахунки.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що блокування рахунку позивача відбулось у зв’язку з виникненням підозр про протиправну фінансову діяльність за банківським рахунками ОСОБА_3, проте до фіскальних або правоохоронних органів з відповідними заявами ПАТ КБ «Приватбанк» не звертався.

Також, в ході розгляду даної цивільної справи стороною відповідача не було надано суду жодних доказів на підтвердження ведення ОСОБА_3 сумнівних фінансових операцій за вказаними банківськими рахунками, як і не було зазначено чим саме були викликані у ПАТ КБ «Приватбанк» відповідні підозри, у зв’язку з чим блокування рахунків позивача відповідачем є протиправним.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок повернення документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 2580,20 грн. (а. с. 3, 116).

На підставі викладеного, керуючись ст. 1066, ст. 1074 ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»,

ст. ст.10,11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договорами банківського рахунку з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 254 782,63 грн., з яких: 249268,80 грн. грошові кошти, що перебувають на банківських рахунках ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Приватбанк», 5 513,83 грн. інфляційні втрати.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 3% річних від простроченої суми (249268,80 грн.), що становить 3237,42 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору 2580 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
 

С уважением,
Стрыжак Евгений Юрьевич
Управляющий партнер, учредитель.
 

 

Скачайте наше приложение
"Адвокат онлайн"
Google PlayGoogle Play AppStoreAppStore
Перейти на сайт